Відео з жорстокими знущаннями над дівчиною, що на початку року з’явилося в мережі, викликало глибоке занепокоєння та нагадало про серйозність проблеми насильства й агресії серед дітей та підлітків. Цей випадок став тривожним сигналом для всього суспільства про серйозність проблеми насильства й агресії серед дітей та підлітків.
Особливо в умовах війни, стресу і соціальної нестабільності, такі ситуації набувають поширеності, адже підлітки, як і молодші діти, часто залишаються поза належною увагою, особливо в аспекті їхніх психологічних потреб. Це може провокувати агресивну чи деструктивну поведінку, яку важко подолати без системного підходу. У співпраці з партнерами ми розробили та продовжуємо працювати над впровадженням проєкту «Підтримка психічного здоров’я дітей на деокупованих територіях України». Ця важлива ініціатива спрямована на розв'язання актуальних проблем і створення основи для психологічного благополуччя молодого покоління, зокрема у відновленні та підтримці психічного здоров’я після травматичних переживань.
З самого початку проєкту, до того, як відео з жорстокими знущаннями привернуло увагу суспільства, ми навчали фахівців працювати з агресією — як з власною, так і дитячою. В рамках супервізій учасники мали можливість досліджувати природу агресії, розбиратися в причинах її виникнення і вивчати методи психосоціальної підтримки та підходи до зниження негативних агресивних проявів. Одна з учасниць в просторі супервізії поділилася досвідом, який став важливим прикладом щоденних викликів, з якими стикаються дорослі у роботі з дітьми та підлітками.
Після одного з тренінгів, жінка їхала додому в тролейбусі і стала свідком агресивної поведінки групи підлітків (приблизно 14 років). Двоє з них порушували загальний порядок, використовували нецензурну лексику і поводилися агресивно, незважаючи на присутність маленької дівчинки з мамою. Учасниця зробила зауваження, але це тільки погіршило ситуацію — поведінка підлітків стала ще більш зухвалою. Її емоції почали наростати, виникало бажання відповісти на агресію агресією. Виходячи з тролейбуса і вже за його межами, підлітки почали фізично атакувати одного зі своїх друзів, що спричинило відчуття безпорадності у більшості пасажирів. Цей випадок став основою для важливих запитань, які ми досліджували разом із тренерами та учасниками на супервізії.
Якщо підлітки чи діти проявляють агресію, важливо розуміти, що такі ситуації потребують не тільки швидкої реакції, але й глибшого розуміння причин цієї агресії. І хоча кожен випадок індивідуальний, на агресивну поведінку дітей можуть впливати різні чинники — від сімейних проблем до соціального оточення. В Україні, в умовах війни, агресія може проявлятися через накопичення емоційного напруження, тривоги, а також через відсутність належної підтримки та уваги з боку дорослих.
Через російську агресію порушено більшість законних прав українських дітей. У таких умовах діти та підлітки часто не усвідомлюють межі допустимого та часто не розуміють, що агресивна поведінка може мати серйозні наслідки. Важливо пам'ятати, що ми дорослі є прикладом для дітей та молоді, тому наше ставлення до агресії є моделлю, яку вони спостерігають. Важливо давати зрозуміти дітям і молоді, що агресія не є прийнятною, навіть якщо ми розуміємо її причини.
На прикладі всесвітньо відомого роману «Механічний апельсин» Ентоні Берджеса учасники проєкту на супервізії змогли дослідити як агресивна поведінка може нормалізуватися в суспільстві. У романі молоді люди схильні до насильства, а дорослі часто байдужі або навіть схвалюють такі дії, що створює порочне коло насильства. Це зображення того, як суспільство може формувати поведінку дітей та підлітків. Проведення профілактичних та просвітницьких заходів на тему запобігання насильства та агресії на різних рівнях — від сімей до шкіл і громадських організацій, один з підходів який ми активно впроваджуємо у рамках проєкту «Підтримка психічного здоров'я дітей на деокупованих територіях України». Подібні заходи допомагають не лише підвищити обізнаність про проблему, змінити ставлення до насильства та агресії, а й сприяє формуванню середовища, де насильство не знаходить підтримки і «не легітимізується».
Водночас, підхід, який продемонструвала учасниця проєкту, полягає також у тому, що якщо ситуація здається складною, варто звернутися за підтримкою до колег або фахівців, які можуть допомогти з подальшим планом дій. Важливо пам'ятати, що ми не самі в цих складних ситуаціях і маємо можливість звертатися за допомогою.
Учасники проєкту, які у той же час є представниками поліції, наголосили, що в конкретній ситуації, наприклад, коли ви їдете в транспорті і спостерігаєте, як агресія виходить з-під контролю в усіх її проявах, варто викликати поліцію за номером 102. Чекати на прибуття правоохоронців не обов'язково, адже можна залишити анонімне звернення. Описавши дітей, їхню поведінку та вказавши на якій зупинці вони вийшли або куди поїхали далі, а також номер тролейбусу, ви допоможете органам правопорядку швидше реагувати. Це дасть змогу створити безпечніше середовище та запобігти подальшому поширенню агресії та насильства. Тому важливо не залишати таку поведінку без уваги!
І для кожного з нас важливо не забувати, що турбота про себе — це також ключова частина нашого реагування на виклики сьогодення. Турбота про себе щодня дозволяє нам краще справлятися з теперішніми і майбутніми труднощами і зберігати внутрішній баланс.
Проєкт «Підтримка психічного здоров'я дітей на деокупованих територіях України» реалізується Програмою глобального здоров'я імені Маргарет С. Райан Бостонської дитячої лікарні (США) у партнерстві з ГО «Спільноти Самодопомоги».
Авторка - Марта Ковльова, фахівчиня з ПЗПСП в ГО "Спільноти Самодопомоги"
